Шютценфест

Мешканці містечка Еверсберг розповідають про традицію

| Lesedauer: 5 Minuten
Запуск салюту з артилерійської гармати в територіальному окрузі Белеке. В регіоні Зауерланд існує традиція запускати салюти з артилерійських гармат, передусім на фестивалі Шютценфест.

Запуск салюту з артилерійської гармати в територіальному окрузі Белеке. В регіоні Зауерланд існує традиція запускати салюти з артилерійських гармат, передусім на фестивалі Шютценфест.

Foto: Уве Нутч/WP

Еверсберг.  Під час фестивалю Шютценфест у регіоні Зауерланд прийнято запускати феєрверки з артилерійських гармат. Наразі тут живуть біженці з України.

Три роки тому Альберт Зеб переміг на фестивалі в селищі Еверсберг, Мешеде, влучивши в мішень з 181-го пострілу. Це було справжнє свято. З того часу він разом з дружиною носять почесне звання короля і королеви клубу любителів стрільби ім. Св. Йоханнеса у місті Еверсберг. Так би мовити, «правлять». Їх правління запам’ятається тепер не лише через пандемію, а й через війну в Україні. Альберт і Наталі Зеб виросли в Білорусі, в єдиній країні, яка підтримує режим Путіна. З того часу багато що змінилося в житті цієї сім’ї.

Як давно Ви живете в Німеччині?

Наталі Зеб: З квітня 1997-го. Отже, це вже рівно 25 років. Ми одружилися коли нам було по 19, а потім емігрували.Альберт Зеб: Спочатку ми жили у Фрайєнолі. Об’їздили багато сіл і міст. В Еверсберг закохалися з першого погляду і одразу вирішили сюди переїхати. І жодного разу не пошкодували. З цим місцем лише приємні спогади.

Як ви ставитеся до того, що президент Білорусі підтримує путінський режим?

Альберт Зеб: Ми – за демократію та свободу. У 2020 році після масових протестів проти режиму Лукашенко я підняв опозиційний прапор над нашим будинком. Саме тоді все і почалося. Але я ніколи не міг собі уявити, що це дійде до війни. Ніколи. Мені дійсно боляче. Нашим родичам та друзям, які хотіли приїхати на Шютценфест, тепер заборонено виїжджати.

Наталі Зеб: У нас є родичі скрізь: в Білорусі, Молдові, Україні. У це просто важко повірити. З нами зараз живуть мої двоюрідні сестри з дітьми. Чоловіки лишились в Україні.

Як ви ставитеся до родичів, які підтримують Путіна?

Наталі Зеб: Це непросто. Мені довелося заблокувати дядька і кузена, тому що я просто не могла слухати те, що вони говорять.

Альберт Зеб: Будь-хто, хто підтримує цю війну, для нас тепер чужий.

Ви прихистили у себе біженців, а також допомагаєте у якості перекладачів. Чи були якісь упередження, через те, що ви з Білорусі?

Наталі Зеб: Ні, абсолютно. Жінки, в Еверсберзі це в основному українські жінки з дітьми, дуже вдячні за все. Ми запропонували створити групу в WhatsApp, де вони можуть писати на русском, оскільки не всі знають англійську. Там обговорюються різні теми, наприклад, дитячі садки і т.д.

Чому ви кажете «на русском», а не «російською»?

Альберт Зеб: Це мова, що об’єднує усі пострадянські країни. Ось, наприклад, у шкільні роки у мене були уроки «русского языка» п’ять разів на тиждень, а «белорусского» - лише один.

Наталі Зеб: «Російська» від слова Росія. Але ж ти не назвеш росіянами всіх тих, хто спілкується російською. Це можуть бути люди з усіх куточків колишнього Радянського Союзу.

Як почувають себе ваші сестри?

Наталі Зеб: Спочатку усі розмови були лише про одне. Вони мріють повернутися на батьківщину. Щодня. Але боюсь, що це буде нескоро.Альберт Зеб: Але ми не втрачаємо надії.В Еверсберзі відбувся невеликий прийом для українських біженців. На ньому також йшлося й про Шютценфест.

Альберт Зеб: Ми заздалегідь зв’язалися з усіма сім’ями з України, які наразі перебувають в Еверсберзі. На прийомі сільський голова та мешканці Еверсберга вітали українських сімей та розказували про місцеві традиції. Звісно ж розповіли про Шютценфест. Я пояснив, що ми не проводили цей фестиваль вже три роки і що треба відновлювати цю традицію. Розповів, як все відбувається: парад, оркестр, феєрверки. Дуже важливо попередети про це жінок, аби діти не злякалися.

Якою була реакція?

Альберт Зеб: Вони були вражені і наполягли, аби ми провели цей фестиваль як колись в доковідні часи. Багато хто залюбки бере участь у житті нашої сільскої громади, наприклад, у відкритті дитячого майданчика 14 травня.

Наталі Зеб: Одна жінка навіть розплакалась. З вдячності. Вона та інші жінки приголомшені тим, з яким теплом їх тут прийняли, скільки людей їм допомагають, і вони бачать, що німцям небайдуже, що відбувається в Україні. Звісно, ми не можемо вплинути на ситуацію, але принаймні допомагаємо впоратись з нею.

Не дивлячись на загострення політичної ситуації в світі, як сильно ви чекаєте на свято? Це ж свято у вашу честь.

Наталі Зеб: Мої сукні вже два роки висять у шафі. Час від часу діставала їх, милувалась, провітрювала, міряла. Не можу дочекатися, так хочеться вже їх одягти.

Альберт Зеб: Ми дуже раді, що цьогоріч усі мешканці Еверсберг та гості містечка зможуть знову насолодитися фестивалем. Усі нас підтримували впродовж цих трьох років. Тепер ми готові. Саме час.

>>> Примітка

Наталі та Альберт Зеб виховують двох дорослих синів.

Наталі працює менеджером філіалу Вулворт в Брілоні, Альберт - водій автобуса в Knipschild Reisen. На його автобусі вже три роки висить напис: Карета Короля Альберта.

Мати Наталі Зеб - білоруска, батько - німець. Після Другої світової війни її бабусю та дідуся примусово вивезли в Сибір, де їм доводилося працювати в нелюдських умовах. У 1980-х роках їм дозволили переїхати до Узбекистану. Свої юні роки Наталі Зеб провела в Білорусі.

Mehr Artikel aus dieser Rubrik gibt's hier: Ankommen

Liebe Nutzerinnen und Nutzer:

Wir mussten unsere Kommentarfunktion im Portal aus technischen Gründen leider abschalten. Mehr zu den Hintergründen erfahren Sie
» HIER